Міжнародне агентство корпоративної безпеки
+38(044) 494-47-43 +38(068) 138-05-04 infovabb@ukr.net

Епізод: вбивство директора Департаменту, Мирона

Головна » Новини » Епізод: вбивство директора Департаменту, Мирона

Події цієї історії мали місце майже рік потому, але в інтересах слідства подробиці справи нами не розголошувались. В теперішній час злочинець затриманий, слідство закінчене і суд повинен винести своє законне рішення.

В київському районі Оболонь мешкав чоловік 50-ти років на і`мя Мирон. Попри складну долю, прожив інтересне та плідне життя. Народився в 40-вих роках 20-го століття, в ГУЛАГівських таборах, де його батьки – націоналісти із Західної України відбували покарання. Після повноліття, пішов вчитись у школу-інтернат та став відомим спортсменом, займаючи чемпіонські та призові місця на чемпіонатах по греко-римській боротьбі. Після закінчення спортивної кар`єри, очолив Федерацію боротьби міста Києва та Департамент фізичної культури найбільшого приватного університету України. Але його інтереси не зупинялись на основній роботі. Мирон допомагав своїм рідним та близьким, яких у нього було багато, та й мешкали вони в різних кутах країни.

Так, Мирон дуже давно підтримував дружні стосунки із одним своїм армійським товаришем, з яким подружився під час служби в армії. Цей чолов`яга, на і`мя Олександр досить часто користувався дружбою Мирона, беручи в нього гроші на різного роду бізнесові проекти. Мирон йому завжди давав гроші, тому що він багатьом давав гроші в борг, допомагаючи в житті.

Єдиним недоліком Мирона, був доволі складний характер. Він мало с ким міг зійтись норовом. А якщо і сходився, то вимагав певного спілкування, примушуючи всіх поводитись за його правилами. Від цього страждали всі оточуючі Мирона люди, його перша дружина та син, його друга дружина, родичі та колеги по роботі. Але, головне, що вимоги стосувались прозорості відносин, а цього не всі можуть собі дозволити. Із випадковими знайомими Мирон, теж, міг поводитись принципово та грубо. Одного разу, коли торговка із базарю обдурила його на вагах із солоною рибою, Мирон надів їй пакет із оселедцем на голову.

Отже, коли 26.12.2016 року Мирон вийшов із дому та не повернувся, перед цим посварившись із дружиною, нікого це не здивувало. То му що він міг розлютитись та поїхати до знайомих, залишитись там на кілька днів. Але телефон не відключав. Цього разу телефон був вимкнений, і дружина звернулась до керівництва Університету, де працював Мирон, в пошуках останнього. Там те його ніхто не бачив. Тоді керівництво Університету звернулось до детективів «Міжнародного агентства корпоративної безпеки «СР» за допомогою в його пошуках.

Прийнятими заходами було з`ясовано, що день зникнення був суботою. Подружжя перебувало вдома, але трохи посварились. Мирон вийшов із дому приблизно о 23.00, сказавши дружині, що пішов у аптеку. Дружина заснула, а наступного дня в ранці, побачила, що Мирон так і не повернувся. Опитування сусідів нічого не дало. Звернення до поліції, за інформацією щодо повідомлень по «102» про порушення спокою на вулиці, нічого не дало, такого нічого не відбувалось. Було встановлено, що у знайомих та родичів Мирона немає. Телефон так і мовчав. Поліція пошуки зниклого проводити відмовилась, по причині відсутності підстав вбачати в зникненні злочин, або за відсутності трупа.

За таких умов, працювати прийшлось самим детективам. Було встановлено, що Мирон доволі часто сварився з дружиною, навіть доходило до бійки. Він мав конфліктні фінансові стосунки із будівельниками одного торгового центру та із своїм армійським другом Олександром. Через керівництво Університету, де працював Мирон, було отримано роздруківку з`єднаннь його корпоративного мобільного телефону. Встановлено, що телефон вимкнувся о 1.00 годині ночі, наступного дня, після зникнення, неподалік від місця мешкання Мирона. За попередній день Мирон дзвонив тільки чотирьом особам, яких детективи встановили всіх. Найчастіше за той день, та й з останнім, з ким Мирон спілкувався по телефону, був його армійський друг Олександр.

Всі контакти Мирона за ту добу були опитані, ніхто важливої інформації не повідомив. Олександр говорив, що у них були розмови про спільний бізнес, а в цей день він знаходився у себе вдома в Черкаській області, це також, в телефонній розмові підтвердила дружина Олександра. Повідомив, що приїздив до Мирона напередодні та віддав йому борг повністю.

Завдяки згоді дружини, детективам вдалось провести огляд місця мешкання Мирона, навіть поліцейський слідчий та експерт погодились взяти участь у цьому огляді. Огляд дав перші конкретні результати. По-перше, в кімнаті на полу та на стінах знайдені краплі крові. По-друге, в сейфі Мирона, знайдені розписки про надання великих сум грошей у борг Олександру та його дружині. Серед розписок знайдені графіки погашень вказаних сум, де написано, що Олександр повинен був сплатити всю суму боргу напередодні зникнення Мирона, але відмітки про повернення грошей не було, хоча інші сплати були ретельно вписані.

Після цих та інших первинних заходів, пройшло три тиждні з доби зникнення Мирона. Тому почались виникати думки, що Мирона вже немає в живих. Було висунуто три основні версії: 1. Мирон зник по причині сварки із дружиною, яка могла випадково його вбити та сховати труп; 2. Мирон став жертвою випадкової сварки на вулиці; 3. Зникнення Мирона пов`язано із фінансовими проблемами із Олександром.

За згодою дружини, вона була опитана із використанням поліграфа, були отримані роздруківки її розмов по телефону. Поліграф та інше показало, що вона не причетна до зникнення Мирона. Детективи пересвідчились в її непричетності. Випадкових хуліганів почали шукати через свої зв`язки в кримінальних колах Оболоні, але результату не було.

Залишилась невідпрацьованою версія про Олександра. Він погодився допомагати у розслідуванні, але постійно знаходив причини не приїхати на поліграф та надати роздруківку свого телефону. Детективи, навіть, намагались отримати роздруківку розмов Олександра через Оболонське управління поліції, але судді не вбачали підстав для дозволу на роздруківку. Підозра відносно Олександра виросла, коли була встановлена свідок, знайома Мирона із базарю, біля станції метро «Героїв Дніпра». Яка сказала, що Мирон їй скаржився на Олександра, який повинен був повернути борг у вказаний в паперах період, але не повернув. Мирон, з цього приводу, хотів побити Олександра, тому викликав його на зустріч до Києва, яку хотів призначити біля станції метро «Героїв Дніпра». Після чергової телефонної розмови із Олександром, детективи пересвідчились в його невідвертості, тому що від відмовився надалі співпрацювати та перестав брати слухавку телефону.

Така млява робота тривала до 25.01.2017 року, коли прибиральники сміття розрили снігові завали на районному сміттєзвалищі та знайшли труп Мирона. На трупі були численні рани на голові та тулубі. Але смерть наступила від удушення мотузкою для білизни, якою були обмотані мішки із сміттям поруч. Верхньої одежі на Мироні не було. На виклик приїхав наряд районної Оболонської поліції та працівники кримінального розшуку, які згадали настирливих детективів та покликали їх. Після прибуття на місце находження трупу, детективи пересвідчились, що смерть була не запланованою, тому що Мирон був убитий підручними засобами, а не заздалегідь заготовленою зброєю. Тому, детективи пересвідчились в невинності дружини ще більше, і цим спасли її від прискіпливих допитів, тому що поліцейські вже стали вважати її основною підозрюваною та відвезли на допит в районне управління поліції. Одночасно, детективи переконались у правдивості версії відносно Олександра. Змоделювавши ситуацію, яка могла скластись. Тобто, Олександр, все таки міг приїхати до Києва на зустріч із Мироном. Між ними виникла сварка. Олександр міг збити Мирона так, що той втратив свідомість. Злякавшись, Олександр відволік Мирона до смітника, а щоб не залишати так додушив його знайденою мотузкою. А щоб напевне той помер, забрав у Мирона верхній одяг, і мороз в мінус 15 градусів по Цельсію доробив ганебну справу, забравши життя Мирона.

Для перевірки своїх доводів, детективи віддали всі матеріали оперуповноваженим кримінального розшуку, особливо відносно Олександра. Запропонували допитати себе в якості свідків відносно розмов із Олександром. Це дало підставу для отримання дозволу в суді на роздруківки телефонних розмов Олександра та навіть, на проведення обшуку в нього дома. Роздруківка показала, що в день вбивства Олександр знаходився у Києві, біля дому Мирона. Обшук виявив втрачені речі Мирона, в яких він був вдягнений в день вбивства.

Після отримання цих доказів, Олександр дав визнання про вбивство Мирона, показавши під час свідчень такі події, які моделювали детективи напередодні, навіть відносно мотузки.

Так, завдяки наполегливості вдалось розкрити такий тяжкий злочин, а вбивця не зник від покарання.