НЕБЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Головна » Новини » НЕБЕЗПЕКА ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ПРОТИБОРСТВА

Автор: Кандидат юридичних наук, Доцент Лисенко С.О.

Сьогодні увага всієї громадськості прикута до подій, які розвиваються на Сході
України. Зараз вже досить очевидно, що Україна розглядається російським
командуванням як полігон для удосконалення тактичних концепцій і технологій
інформаційно-психологічного впливу. У політичному плані важливість того, що
відбувається в Україні, важко недооцінити: саме завдяки успішності обраної, на самому
початку, тактики ведення бойових дій, частини Донецької та Луганської областей, не
тільки були повністю взято під контроль або окуповані, але і з'явилася надія будувати
плани примусового повернення в русло російської політики.
У науковому плані багато вчених не перестають наголошувати, що україно-
російський збройний конфлікт розвивається зовсім інакше, ніж його попередники, і, якщо
аналізувати його чисто у військовому плані, то багато дії російського командування не
просто незрозумілі, але іноді здаються нелогічними, примітивними, такі що не
враховують місцевої специфіки. Для зовнішніх спостерігачів, які стежили за конфліктом з
екранів телевізорів, дії агресора та місцевих сепаратистів дали привід говорити про те, що
росіяни або вплуталися в конфлікт, не маючи чітких планів придушення української
оборони, або зіткнулися з несподівано сильним опором, до якого не були готові.
Якщо припускати про відносно слабку первісну готовність армії Росії до ведення
бойових дій в Україні, то, з нашої точки зору це, звичайно, не так. Якби російські війська
приступили б до підкорення України без заздалегідь продуманого плану, навряд чи їм би
вдалося з такими мінімальними втратами і в такі короткі терміни закріпитися на настільки
великій території. Це дозволяє зробити висновок, що жодна з дій російського
командування не було випадковим - просто перед зовнішніми спостерігачами,
розігрувався добре зрежисований спектакль, розрахований на те, щоб тримати в постійній
напрузі аудиторію, керуючи її емоціями в інтересах реалізації власної державної політики.
Такий сценарій, по суті, є різновид технологій інформаційно-психологічного впливу на
свідомість, в якому з реальністю працюють так, як це роблять з сюжетом журналістського
репортажу. При цьому власне бойові дії стають однією зі сцен, передбачених сценарієм, і
втрачають свою ключову, самостійну, роль. З нашої точки зору, спостерігаючи з екранів
телевізорів за "дивною" війною в Україні, світ побачив появу війн нового покоління -
інформаційно-психологічних, в яких власне бойові дії відіграють підлеглу сервісну роль.
План збройної кампанії будується за правилами і відповідно до сценарію піар-впливу на
власних громадян, на громадян політичних союзників і опонентів і на міжнародне
співтовариство в цілому.
Таким чином, ми можемо з усіма підставами говорити про те, що сучасний збройний
конфлікт розвивається в жанрі репортажу і за законами цього жанру. Щоб згенеровані
новини своїм форматом максимально близько відповідали формату піар-матеріалу,
необхідного для реалізації технологій інформаційно-психологічного впливу. В результаті
такий ланцюжок виробництва (бойовими підрозділами збройних сил) та практичної
реалізації (силами психологічних операцій) новин з театру військових дій стає
високотехнологічним конвеєром виробництва інструментів обробки і формування
громадської думки, забезпечення добровільного підпорядкування та управління вектором
політичної активності еліт, які перебувають у влади в різних країнах. Продукт сучасної
операції інформаційно-психологічної війни - це зведення новин ЗМІ у форматі
журналістського репортажу.
Сьогодні інформаційно-психологічні війни нового покоління стають ефективним
інструментом зовнішньої політики. Нехай суспільство не обманює те, що в репортажах з
театру військових дій глядачі бачать, що жертви агресії - не вони самі, а громадяни в
далеких Донецькій і Луганській областях, положення яких на мапі далеко не всі вкажуть з
першого разу. Мета інформаційно-психологічної операції - добровільна підкореність
суспільства, яка забезпечується за допомогою технологій психологічного впливу на 
свідомість її громадян. Російська піар-компанія, що супроводжує військові дії в Україні,
тому явне підтвердження. Формат і характер мовлення розраховані, в основному, на
громадян тих країн, які в тій чи іншій мірі негативно ставляться до політичного курсу
адміністрації Росії, при цьому в наведених глядачам матеріалах нескладно виявити типово
маніпулятивні прийоми роботи з інформацією. Це дозволяє говорити про те, що в
інформаційно-психологічній війні, що ведеться в Україні, під прицілом знаходяться не
тільки українські громадяни, а й жителі Россиии та всього Світу.
Сам термін "інформаційно-психологічна війна" був перенесений на російський
грунт зі словника військових кіл США. Дослівний переклад цього терміна ("information
and psychological warfire") з англійської - може звучати і як "інформаційне протиборство",
і як "інформаційна, психологічна війна", залежно від контексту конкретного офіційного
документа або наукової публікації.
Вводячи у вживання термін "інформаційно-психологічна війна", російське
керівництво переконане, що вже настільки добре вивчили психологію людини і навчилися
нею управляти, що для забезпечення його безумовної подкореності, їм вже не потрібно
застосовувати грубу силу - армію і поліцію. Зрозуміло всім, що з початку все це було
випробовано на власних громадянах. Такі способи підпорядкування можуть бути
застосовані і до будь-якої соціальної системи. Якщо ж соціальна система не бажає
добровільно підкорятися, вони готові змусити її це зробити за допомогою сучасних
комплексних технологій таємного інформаційно-психологічного впливу, причому для
непокірної соціальної системи результат такого протистояння буде рівнозначним поразці
у війні.
Ми переконані, що у росіян інформаційна війна використовується не стільки як
термін, що позначає сучасну фазу розвитку конфліктних соціально-політичних відносин,
скільки як вектор формування зовнішньої політики, як програма вибору політичного
курсу і кінцева мета еволюції інструментів політичного управління. Визначаючи
інформаційне протиборство як найбільш загальну категорію соціальних відносин, ми
дотримуємося наступної точки зору: до інформаційного протиборства можна віднести
будь-які форми соціальної та політичної конкуренції, в яких для досягнення конкурентної
переваги перевага віддається засобам і способам інформаційно-психологічного впливу.
Видно, що поняття інформаційного протиборства включає в себе весь спектр конфліктних
ситуацій в інформаційно-психологічній сфері - від міжособистісних конфліктів до
відкритого протистояння соціальних систем. Інформаційно-психологічна війна - це,
безумовно, також один з видів інформаційного протиборства.
На нашу думку, існує кілька основних причин, завдяки яким слід серйозно
сприймати загрозу майбутніх "Інформаційно-психологічних воїн" і уважно вивчати їх
закономірності та умови розвитку:
• по-перше, сучасні війни дедалі більше стають психологічними, нагадують масштабну
PR-кампанію, а власне військові операції поступово відтісняються на другий план і
грають чітко визначену й обмежену роль, відведену їм в загальному сценарії військової
кампанії;
• по-друге, сучасні технології психологічної війни здатні завдати противнику не менший
збиток, ніж кошти збройного нападу, а інформаційна зброя, побудована на базі технологій
психологічного впливу, має значно більшу вражаючу, проникаючу і виборчу здатність,
ніж сучасні системи високоточної зброї;
• по-третє, в міжнародній політиці витісняються з політичної практики або заміщаються в
ній іншими, більш традиційними, формами політичного регулювання, такі як війна взагалі
і військові акції, зокрема;
• по-четверте, виникла необхідністю підкреслити високу соціальну небезпеку деяких
сучасних організаційних форм і технологій інформаційно-психологічного впливу, що
використовуються в політичних цілях.
На нашу думку, інформаційно-психологічна війна - це політичний конфлікт з
приводу влади і здійснення політичного керівництва, в якому політична боротьба
відбувається у формі інформаційно-психологічних операцій із застосуванням
інформаційної зброї.
Для того, щоб запустити, або ініціалізувати, той чи інший бойовий механізм
інформаційно-психологічного впливу на свідомість (або підсвідомість), необхідний
потужний поштовх, або стрес, здатний вивести від природи стійку систему психіки
людини з рівноважного стану й активізувати в ній пошук нових захисних механізмів,
адекватних стресової ситуації. Для цього, до речі, не обов'язково, щоб загроза, яка
випливає зі стресової ситуації, була реальною - досить створити ілюзію того, що в
ситуації, що змінилася колишні механізми психологічного захисту вже не працюють, або
не справляються з покладеним на них навантаженням.
В якості такого захисту психотехнологи готові запропонувати свою ідеологію,
світогляд, систему цінностей, які заміщають в людині колишні психологічні механізми
захисту. Що, зрештою, забезпечує досягнення головної мети будь-якої сучасної
психологічної операції - добровільну підкореність особистості.
Такий ефект на психіку людини здатна навдати тільки раптово виникла загроза для
його життя: невідома медицині епідемія (наприклад, атипова пневмонія), стихійне лихо ...
або війна. При цьому, наступ перших двох подій передбачити досить складно, тому вони
принципово не підходять в якості ініціюючого поштовху для планування операцій
психологічної війни. Так звана епідемія атипової пневмонії, не є винятком з цього
правила: такі епідемії виникають регулярно (зокрема, вірус грипу мутує щороку) і їх
просто не помічають.
Що стосується війни або локального збройного конфлікту, то їх можна породити
практично в будь-якій точці земної кулі і в той самий момент, коли це передбачено
сценарієм психологічної операції. Не випадково, на прикладі війни в Україні ми бачимо,
що сучасна війна нагадує масштабний піар-спектакль, в якому робиться тільки те, що
потрапляє в кадр кінокамер відповідно до піар-сценарію кампанії, а кров своїх солдатів і
солдатів супротивника ллється тільки в тих випадках, коли це необхідно для досягнення
піар-ефекту. Крім того, загроза війни - ідеально ініціює привід для психологічного стресу:
загроза війни одночасно спрямована і на великі країни (держави, нації, народності), і
безпосередньо на кожну особу окремо.
Таким чином, на сучасній стадії розвитку політичних технологій інформаційно-
психологічна війна не завжди починається власне з військових дій, але самі військові дії
стають необхідним фактором будь-якої бойової психологічної операції - як засіб
ініціювання ланцюгових психологічних реакцій, передбачених сценарієм психологічної
війни. У світлі цих положень, як видається, стають зрозумілі деякі "нелогічні" епізоди
війни на Сході України.
Війна психологічна породжує війну локальну: для переходу психологічної операції з
латентної стадії в активну необхідний ініційований привід, а отже, потрібен локальний
збройний конфлікт. Те, що в планах інформаційно-психологічної війни традиційна війна
грає обмежену, суворо відведену їй роль, не робить її менш небезпечною, не скорочує її
масштабів і не витісняє її зі сфери політичних відносин - глобальні військові конфлікти
поступово зникають з політичної, кількість же локальних збройних конфліктів і частота їх
виникнення зростає.
Спостерігається сьогодні поступовий перенесення політичної боротьби в
інформаційно-психологічну сферу збільшує ризик виникнення локальних збройних
конфліктів: технології інформаційно-психологічної війни багатьом здаються
привабливими саме в силу їх відносної дешевизни, доступності та ефективності, а, отже,
інтенсивність їх використання в політичній боротьбі буде тільки зростати. Відповідно,
буде збільшуватися і кількість локальних збройних конфліктів, які в психологічних
операціях відіграють роль ініціюючого механізму - "спускового гачка". Що, зрештою, 
веде до поширення практики застосування власне збройного насильства: там, де
починається психологічна війна, обов'язково виникне локальний збройний конфлікт.
Таким чином, психологічна війна - це і є бойові дії, сплановані відповідно до піар-
сценарію, мета яких - не знищення живої сили і техніки противника, а досягнення піар-
ефекту. Продукт сучасної операції інформаційно-психологічної війни - це зведення новин
ЗМІ у форматі журналістського репортажу. Відповідно, продукт інформаційно-
психологічної контроперації і оборони - зведення новин, які робить побудову такого
репортажу невдалим.